наголос у словах його роль у розрізненні слив и их форм

наголос у словах його роль у розрізненні слив и их форм

Наголос на 1-му складі. ДОгмат, кИдати, вИпадок, рАзом, рОзвідка, вІрші, вІршів, прИповідка, Олень, спИна, цАрина, немає чАсу, щИпці, грОшей, дрОва, зОзла, фОльга, кУрятина, бУдемо, дОлішній, пІдлітковий, дОнька, рЕшето, зАгадка. Наголос на 2-му складі. ФенОмен, везлА, генЕзис, завдАння, абИ де, аджЕ, абИколи, АнІж, рондО (шрифт), рубЕль, рукОпис, правОпис, перЕбіг подій, ПізнАння, новИй, щавЕль, борОдавка, вимОга, вітчИм, граблІ, ДочкА, зубОжіти, зубОжілий, фартУх, подУшка, позАторік, тріскОтнява, ненАвидіти, добУток, квартАл, налИгач, дичАвіти, чорнОзем, чорнОслив, оптОвий, отАман, індУстрія

рухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова). нерухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова). постійний (фіксований) наголос (на певному складі в межах слова). синтагматичний наголос. фразовий наголос. В українській мові наголос вільний, рухомий. Для української мови характерним є й побічний наголос у багатоскладових словах. За словами М. Наконечного, це пов'язано з відносною слабкістю основного наголосу. Залежно від семантики розрізняють: логічний наголос — особли

§ 61. При зміні граматичної форми слова наголос може пересуватися, переміщатися з одного складу на інший (що відображено, зокрема, в наведених вище прикладах складних числівників) або ж зберігатися на тому ж складі. Залежно від цього розрізняється наголос рухоме і нерухоме. Рухомим (або переміщається) є таке наголос, яке при зміні граматичної форми слова змінює своє місце в слові, переходить з одного складу на інший. Такий наголос поширене в багатьох мовах, що характеризуються вільним наголосом, таких, як російська, німецька, литовська і ін. (Пор.

Наголос - це виокремлення одного зі складів слова засобом посилення голосу. Якщо в слові є два або більше складів, то один з них вимовляється з більшою силою і зростає його тривалість. Звук і склад, на які падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші звуки і склади - ненаголошеними. Кожне самостійне слово має наголос. Розрізняють наголос словесний і логічний.  Фонема - "найменша звукова одиниця мови, що служить для творення і розрізнення слів та їх форм"7. У сучасній українській літературній мові є 38 фонем, з них 6 голосних і 32 приголосні. Сама по собі фонема ніякого значення не має, але вона є засобом розрізнення значень слів.

Не мають наголосу односкладові службові слова. Наголос в українській мові вільний, бо він не закріплений за якимось постійним місцем у словах. В одних словах він падає на перший склад, в інших — на другий, третій або четвертий. У межах окремого слова наголос в українській мові може бути: рухомий (може змінювати своє місце в різних формах слова: село — сіл, поле — поля, сторінка — сторінки); постійний (у всіх формах слова припадає на той самий склад: фабрика, фабрику, фабрикам). За допомогою наголосу часто розрізняють лексичне значення та граматичні форми слів: замок — замок, приклад — приклад,

Наголос виконує такі функції: · видільна — наголос виділяє склад в межах слова, синтагми, фрази. · конститутивна — наголос організовує послідовність складів, об'єднуючи їх в єдине ціле й остаточно надаючи цій єдності рис слова. · смисло- і форморозрізнювальна — функція властива вільному наголосові і полягає в розрізненні значення слова: запал-запал, шабаш-шабаш. Дотримання норм літературної вимови має велике значення, становить один із суттєво важливих показників загальної культури особи, дає змогу ефективно користуватися літературним мовленням у різних сферах суспільної практики: побут,

По-друге, наголос виступає як засіб розрізнення слів та словоформ. Наприклад, подані парами слова вигода (користь) і вигода (зручність), захват (захоплення) і захвйт (пристрій, ширина робочого ходу), лікарський (від лікар) і лікарський (відліки), похідний (від похід) і похідний (який походить від чогось) — різні, на шо й вказує наголос. У різних відмінках стоять слова руки і руки, вікна і вікна, різний вид мають дієслова насипати і насипати. Наголос в українській мові вільний і рухомий, тобто може падати на будь-який склад і під час змінювання слова пересуватися: голова — голови — голови — гол

На наголосах окремих слів, коли в мові взагалі вільний наголос, певна річ, нема чого спинятися, бож так довелося б подати словник усіх слів. Ми спинимось лише на певних рядах слів, де наголос або однаковий і сталий, або хоч намагається стати однаковим і сталим, під рядами розумітимемо такі групи слів, що об’єднані чимось спільним, напр., однаковим наростком, приростком, чи то однакової форми. Чимало таких уваг щодо місця наголосу в певних рядах слів розкидано в попередніх розділах і параграфах, але тут ми зведемо все те докупи, додаючи й нове, не відмічене раніше.  Щодо чергування наголосів у таких формах, як розрізняти розрізнювати, то див. § 84.

Форморозрізнювальна роль наголосу в іменниках першої відміни. Правильне наголошування слів є однією з найважливіших рис нормативності кожної літературної мови. Хоч українській мові притаманна стала система наголошування, яка склалася історично й виконує велику роль у звуковій організації слова»1, проте в мовній практиці часто трапляються помилки саме в наголосах. Кожна частина мови має свої акцентуаційні особливості. Наголошування основної форми слова іноді відмінне від наголошування інших його форм. Так, за допомогою вільного і різномісного наголосу розрізняються граматичні форми того самого слова

- правильно наголошувати слова; - пояснити роль наголосу у випадках дублетних наголосів. Хід самостійного заняття. І. Теоретичний блок.  Окрім цього, за функцією в звуковій організації мовлення варто розрізняти функціональний наголос, що бере безпосередньо участь у розрізненні лексичних або граматичних значень слова, і наголос умовний, що склався історично, закріпившись за певним місцем у слові. 2. Оснвні функції наголосу такі: 1) об’єднуюча – формує фонетичну єдність слова; навколо наголошеного складу групуються ненаголошені; у слові наголос може бути кореневим, префіксальним, суфіксальним, флективним

Роль наголосу в фонетичній системі кожної мови, в усій звуковій організації її, винятково велика (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 150); В українській мові, як і в російській, наголос не має сталого місця у слові (Худ. чит.., 1955, 85); // Виділення голосом слова в реченні для підкреслення його логічного значення. На цьому слові він одверто зробив наголос і цинічно всміхнувся (Головко, II, 1957, 164); // Виділення, висунення чого-небудь на перший план як найголовнішого. Горький ставив наголос на величезному значенні для зростання людської свідомості, для розквіту культури таких створених

Іноді вважається, що в словах французької мови наголос падає на останній склад, але насправді у французькому взагалі відсутня словесний наголос. Французька мова скоріше має таку просодика, при якій ударним виявляється останній або передостанній склад ланцюжка слів. Цей ланцюжок може бути дорівнює простому пропозицією або синтагма.  У таких мовах слова- Омофони можуть відрізнятися лише місцем наголосу (наприклад, incite і insight в англійській), тому наголос може бути граматичним засобом.  Акут також використовується для розрізнення деяких односкладових слів-омографів, наприклад, η (визначений артикль) і ή ("або"); тут, звичайно, наголос в обох словах однаково. 8. Словесний наголос в російській мові.

Наголос в українській мові є додатковим засобом розрізнення слів і їх форм. Тільки за допомогою наголосу можна визначити лексичне значення слів у таких парах, як. лІкарський і лікАрський (лІкарський – «який стосується лікаря і його діяльності»: лІкарський обхід, лІкарська консультація, лІкарська етика; лікАрський – «який стосується ліків»: лікАрські рослини, лікАрський препарат, лікАрська ягода)  Так, часто помиляються у наголошуванні таких українських медичних термінів іншомовного походження: камфорА (це слово в латинську прийшло з арабської, його наша мова запозичила з німецької чи італійської з наголошеним останнім

ЗАмок (на першому складі наголос - старовинна будівля) і замОк( на другому складі наголос- пристрій для закриття чого -небудь) Атлас (укладений за певною системою і виданий у формі альбома або книжки збірник географічних, історичних та інших карт) і атлАс - шовкова або напівшовкова тканина з блискучою лицьовою поверхнею).