поділи речі посполитої в другій половині 18 ст та їх наслідки для укр земель

поділи речі посполитої в другій половині 18 ст та їх наслідки для укр земель

Тема 6. Правове становище українських земель у складі Речі ПосполитоЇ: Суспільний устрій Актом Люблінської унії 1569 р. комплекс українських земель Великого князівства Литовського був вилучений із його складу і включений до Польського Королівства. Розпочався новий період перебування українських земель у складі Речі -

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (друга половина XVI ст.) Усередині ХVІ ст. український народ не мав власної державності. Більша частина українських земель перебувала під владою Великого князівства Литовського (Волинь, Київщина, Східне Поділля) та Польського королівства (Галичина, Холмщина, Західне Поділля).  Люблінська унія мала суперечливі наслідки для України. Від Литви до Польщі перейшли землі Волині, Київщини та Східного Поділля. На українських землях у складі Речі Посполитої стало шість воєводств: Руське (центр — Львів), Белзьке (Белз), Волинське (Луцьк), Подільське (Кам’янець), Брацлавське (Брацлав) і Київське (Київ).

Перший поділ Речі Посполитої. В другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала перманентну кризу політичної системи і втратила фактичну незалежність. Сусідні держави, Пруссія, Російська та Австрійська імперії, фактично контролювали значну частину її території. Земель Речі Посполитої до сусідів був погоджений між Росією і Пруссією 6 лютого 1772 р. у Петербурзі, а 19 лютого 1772 р. у Відні між Росією і Австрією. За цим поділом до Російської імперії відійшла частина Прибалтики та Білорусі; Пруссія

Таким чином, Річ Посполита була виборною монархією зі шляхетською демократією. Особливості розвитку українських земель у складі Речі Посполитої. — Українські землі остаточно втратили адміністративний поділ, що брав початок із часів Київської Русі; натомість утворені Галицьке, Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське і Подільське воєводства. — Південні землі залишалися майже незаселеними через постійні набіги татар. — 1557 р. — статут на волоки виділяв кращі землі під фільварки. — Почалося формування фільварків. Головною причиною цього процесу стало зростання попиту в Європі на зерно та загаль

Кревська унія 13. Укр. землі в складі Речі Посполитої 14. Загарбання турками і татарами Південної України і їх наслідки на інші українські землі (друга половина 15 ст.) 15. Берестейська церковна унія та її наслідки 16-17. Військово-адміністративний устрій Запорозької Січі 18. Соц.-економ. розвиток в Україні в 2-ій половині 16- поч.  19 ст. та впровадження на Україні 41. Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст. 42. Активізація національно-визвольного руху в Україні на початку 20 ст. 43. Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика 44. Україна в роки І С.В. 45. Політичне становище в Україні після повалення царського режиму.

Річ Посполита зникла з політичної карти Європи. 20. Культура білоруських земель в складі Речі Посполитої у другій половині 16 - першій половині 18 ст. Розвиток друкарства - відкривалися друкарні - котрі вчинили заснував у Вільно в 1570 р друкарню (вона відома як друкарня братів Мамоничів, так як на їх кошти, існувала по 1623).  Після включення Білорусі до складу Російської імперії на білоруських землях були створені 5 губерній - Віленська, Вітебська, Могилевська, Мінська, Гродненська, а також два генерал-губернаторства - Литовське генерал-губернаторство (входила Віленська, Гродненська і Мінська губернії) і Білоруське генерал-губернаторство (входили Вітебська і Могильовська губернії).

Правобережна Україна у складі Речі Посполитої. Коліївщина. Розподіл українських земель наприкінці ХVІІІ ст. З кінця XVII–початку XVIII ст. Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), Галичина, Холмщина нероздільно знаходилися у складі Польської держави. Тут встановилося жорстоке колоніальне панування, до 4-6 днів на тиждень зросла панщина, збільшилися різноманітні повинності та податки, посилилося національно-релігійне гноблення.

В другій половині XVIII ст. Російська імперія взяла курс на уніфікацію та остаточне поглинання українських земель. Першими нову політику на собі відчули жителі Слобожанщини.  Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Друга Малоросійська колегія, яку очолив П. Рум'янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворенні натомість російських.  Проте Пруссія воліла розділити Річ Посполиту дипломатичних шляхом, не втягуючись у виснажливу війну з Російською імперією. 6. Особливості розвитку культури. Освіта і книгодрукування.

аличина, Буковина і Закарпаття наприкінці XVIII - на початку XIX ст. були найвідсталішими австрійськими провінціями. Кріпосництво заважало розвитку промисловості та сільського господарства.  При здійсненні адміністративної реформи дворянське самоврядування (особливо розвинуте на колишніх землях Речі Посполитої) було замінено бюрократично-чиновницьким управлянням, що підпорядкувався безпосередньо імператорському двору.  Спроби та наслідки реформування економіки та суспільно-політичного життя в Україні наприкінці 50-х - у першій половині 60-х pp.  Західноукраїнські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії у другій половині XIX ст. Остані Книги.

Утворення Речі Посполитої. 1586 р. утворення першої братської (слов’яно-греко-латинської) школи у Львові. 1596 р. Берестейська церковна унія.  Поняття і терміни. Воєводство — адміністративна одиниця у Великому князівстві Литовському та Польщі XV-XVIII ст. Українське козацтво — суспільний стан, який виник на півдні України наприкінці ХV ст. (слово «козак» тюркського походження означає «вільна озброєна людина»). Реєстрове козацтво — частина українського козацтва, яка перебувала на військовій службі Речі Посполитої і була внесена до спеціальних списків-реєстрів. Запорозька Січ — головна військова база козаків, столиця козацької держави й сама держава.

Поділ Речі Посполитої та українські землі. У другій половині XVIII ст. Річ Посполита зазнавала періоду занепаду. Фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією. Ослабленням Польщі скористалися сусідні Росія, Пруссія та Австрія.

При перепечатке материалов ссылка обязательна. Українські землі у складі Речі Посполитої в другій половині XVI ст. на 2-х сторінках.  За Люблінською угодою, щоб зберегти свою державність, Литва передавала Польщі українські землі, які входили до її складу: Східну Галичину, Волинь, Поділля, Київщину, частину Лівобережжя (Полтавщину). Згодом ці території були поділені на Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське, Руське (Східна Галичина) воєводства. Частина українських земель входила до складу Белзького воєводства. Поза межами Польщі залишилася Закарпатська Україна — в складі Угорщини, частина Буковини опинилася під владою Молдавії, Чернігівщина входила до складу Московської держави.

Причина –--- Три поділи Речі Посполитої-----наслідки. (Занепад Речі Посполитої -----Три поділи-----українські землі опинилися під владою Росії та Австрії). Слово вчителя. В другій половині 18 ст. внаслідок занепаду Речі Посполитої (чому посприяли національно-визвольні рухи українців) відбувся перерозподіл українських земель, переважна більшість яких опинилась під владою Росії., а Галичина, Буковина й Закарпаття відійшли до Австрійської імперії. Незважаючи на те, що правобережні українці не здобули очікуваної свободи, звільнення їх з-під влади Польщі стало подією історичного значення.

Річ Посполита – «шляхетська республіка», «шляхетська демократія» в тому сенсі, що шляхта отримала не бачені в Європі права. Крім недоторканості особистості та майна, звільнення від податків, монополії на державні посади, шляхта мала право обирати короля. Між шляхтою та новообраним королем укладалася угода – «Pacta conventa», в якій вимагалося від короля дотримання відповідних зобов’язань.

1. Головні причини народних повстань другої половини 18 ст. Масовий соціальний і релігійний гніт на фоні зростання політичної анархії та посилення впливу шляхти Речі Посполитій; Крім 4-денної панщини, селяни повинні були ремонтувати і споруджувати панські будинки, утримувати в порядку дороги та мости. Брали з кріпаків і натуральні побори: птицю, мед, гриби тощо. Тих, хто не корився господареві, заковували в кайдани. Селяни в Польщі не мали ніяких прав, їх положення мало чим відрізнялося від становища рабів. Пан міг за своїм бажанням продавати селян, дарувати, жорстоко катувати. У другій полови

На Студопедии вы можете прочитать про: Наступ польщі на українські землі утворення речі посполитої. Подробнее  Захопивши у XIV–XV ст. Галичину, Західну Волинь і Поділля, Польща прагнула оволодіти й українськими землями, які входили до складу Великого князівства Литовського. Але, окрім бажання Польщі, визрівали ще й об’єктивні умови для унії між Польським королівством і Литвою. Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї, обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи.