суть ціннісно-інтелектуально-емоційного шляху формування якостей особистості

суть ціннісно-інтелектуально-емоційного шляху формування якостей особистості

Формування асертивності у процесі самоактуалізації особистості. Лосиевская Ольга Геннадиевна, канд. психол. наук Дрига Татьяна Григорьевна, слушатель магистратуры Восточноукраинский национальныйуниверситет им. В. Даля. У статті висвітлено проблему дослідження асертивності у вітчизняній та зарубіжних психологічних школах.Розглянуто специфіку та різноманітність поглядів на природу асертивності. Обґрунтовано, що провідним чинником асертивності особистості виступає адаптаційний потенціал. На основі теоретичного аналізу психологічної літератури пропонується інноваційний підхід до проблеми формуванн

Ідея переважання емоційного інтелекту над когнітивним у визначенні життєвого успіху була настільки вражаючою, що протягом п’яти років з моменту публікації було продано 5 мільйонів примірників книги Деніеля Гоулмана «Емоційний інтелект». З моменту широкої популяризації ідеї і по наш час розвиток поняття емоційного інтелекту відбувається двома шляхами: практичним (семінари, тренінги, програми розвитку) та науковим (тестування та дослідження). Наприклад, найвідомішим на наш час тестом вимірювання емоційного інтелекту людини є створений у 2002 Тест на емоційний інтелект Майєра-Саловея-Карузо (MSCE

Процес формування особистості і його значення для суспільного життя (виноситься на самостійну позааудиторну роботу). До розгляду структури особистості є різні підходи. Ми розглянемо дві з багатьох. Згідно з концепцією персоналізації А. В. Петровського в структурі особистості можна вирізнити три складові: Рис. 3.1.4. Структура особистості за А. В. Петровським.  Для формування особистості потрібен також вплив соціального фактору-виховання дитини людським оточенням. Тобто для того, щоб засвоїти надбання людської цивілізації, навчитись способам використання побутових речей, щоб інтелектуально та морально розвинутись, людина повинна мати вчителів, наставників вже з дитинства.

Було доведено, що люди з розвиненою правою півкулею краще розпізнають емоції оточуючих за мовною інтонацією, оскільки правопівкульний тип мислення пов'язаний з невербальним інтелектом. Таким чином, домінування в особистості правої півкулі над лівою виступає як певна передумова підвищеної емоційної сприйнятливості, що характеризує успішність адаптації емоційного стану індивідуума до зовнішніх умов[1]. Властивості темпераменту — розумова активність екстравертів більше спрямована на зовнішній світ, ніж на самих себе, а це означає, що вони найбільш здатні до формування адекватної емоційної ві  Майер, які розглядали емоційний інтелект як сукупність ментальних здібностей до

Така «емоційна освіта» має базуватися на знанні біологічних і соціальних передумов емоційного інтелекту індивіда і може здійснюватися як через пряме навчання, так і шляхом створення певного психологічного клімату, залучення учнів, учителів та батьків до спільної діяльності.  Працюю над розвитком емоційного інтелекту і в позаурочний час. Досвідом з цього питання мала нагоду поділитися на міському конкурсі «Виховник року – 2012», де виборола ІІ місце, а також на сторінках посібника «Формування сучасного європейця на основі національної ментальності», що здобув призове місце на міському етапі всеукраїнського конкурсу «Парк педагогічної майстерності 2014».

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); Олена Коломієць Черкаси Вікові особливості формування емоційної стійкості особистості розглядаються з огляду на готовність психіки підлітків зберігати високу функціональну активність у процесі соціалізації. Зазначається, що зміна внутрішнього світу людини і її стосунків з оточуючим є наслідком свідомого критичного ставлення до себе.

Методика формування колективу і виховання особистості в колективі. План 1) 1.1 Поняття "група", "колектив". 1.2.Характерні ознаки колективу.  Емоційна комунікативність - це міжособові зв'язки емоційного характеру, які більшою мірою характеризує народна мудрість: "Розділена радість - дві радощі, розділене горе - пів горя". 4. Вольова комунікативність - це здатність групи протистояти труднощам і перешкодам, її стресостійкість, надійність в екстремальних ситуаціях.  Протягом багатьох десятиліть питання про формування особистості учня через дію на колектив у вітчизняній педагогічній літературі майже не розглядалося. Вважалося, що особистість повинна, безумовно, підкорятися колективу.

Ціннісно-світоглядна сфера пов’язана з особистими і груповими цінностями, моральними установками членів групи. У сфері міжособистісних відносин реалізується потреба особистості в спілкуванні та самоутвердженні в рамках колективу. Спільність діяльності групи зумовлює і спільність її психологічних характеристик.  Останні виявляються в актах спілкування і взаємодії та є фактором соціально-психологічного клімату в колективі. Вивчення та вдосконалення соціально-психологічного клімату на сучасному етапі стають невід’ємною складовою частиною управління персоналом організації й реалізуються в повсякденній роботі керівника.

Авторами розкрито поняття емоційного інтелекту особистості як психологічного феномену, проаналізовано його структурно-функціональні особливості. Встановлено, що саморегуляція є структурною складовою емоційного інтелекту. Емоційна саморегуляція передбачає здатність управляти своїм емоційним станом, гнучко афективно реагувати на різні життєві події. Ми розглядаємо емоційну саморегуляцію, з од-ного боку, як показник конативного компонента емоційного інтелекту, з іншого, як один із найважливіших психологічних механізмів його розвитку.

Є два шляхи формування понять: конкретно-практичний і абстрактно-логічний. Показник успішного засвоєння понять – застосування їх у подальшій пізнавальній і практичній діяльності. Можна виділити такі фази навчання знанням і поняттям  Важливими є якості особистості вихователя. 3. Психологічні механізми.  Психічне зараження – це процес безпосередньої передачі емоційного стану від одного індивіда до іншого на рівні психофізіологічного контакту та поза власним осмисленням або як доповнення до нього. Наслідування – відтворення суб'єктом у перетвореному вигляді певних зовнішніх рис, зразків поведінки, манер, вчинків тощо.

Основні концептуальні підходи щодо розуміння емоційного інтелекту особистості у психології. Автор  Феномен емоційної культури, на думку Л. Б. Нікіфорової, займає неабияке місце в процесі розвитку особистості. Під емоційною культурою Л. Б. Нікіфорова розуміє складну інтегративно- динамічну якість особистості з багатою емотивністю, що охоплює процеси самоуправління та саморегуляцію емоційним станом та емоційними реакціями, а також здатність до емпатії, що дає змогу усвідомлювати власні переживання та переживання навколишніх, а отже, функціонально забезпечувати адекватний вияв поведінки та активне включення суб’єкта в певний суспільний простір [7].

У результаті вирішальним для формування самооцінки чинником виявилася якість і кількість батьківської уваги і прийняття, що отримується в дитинстві. Залежить самооцінка також від словесної оцінки вчителя, батьків, дорослих. Значну роль у формуванні самооцінки грають оцінки довколишніх осіб і досягнень індивіда [15, с. 99].  Оцінка шкільної успішності на початку шкільного навчання, по суті, є оцінкою особистості в цілому і визначає соціальний статус дитини. У відмінників і добре встигаючих дітей в основному формується завищена самооцінка. У невстигаючих і дуже слабких учнів систематичні невдачі та низькі оцінки знижують впевненість у собі.

Нині, формування поняття емоційного інтелекту перебуває на етапі окреслення сутності феномена та спроб його виміру. Висновки.  Дещо схожим до нього є поняття емоційної компетентності – це знання, уміння та навички, які допомагають нам усвідомлювати та приймати власні емоції, себе, усвідомлювати емоції інших для самомотивації, для управління емоціями, емоційно самовдосконалюватися, прямуючи до самоактуалізації, створюючи на своєму шляху численні взаємоз’язки з оточуючими.  Розширення знань щодо емоційного світу особистості, її інтелектуальних здібностей, а також численні дослідження у обох сферах спричинило появу поняття “емоційного інтелекту”.

Проблеми розвитку духовного потенціалу особистості дошкільника — ціннісно пріоритетні на тлі загального занепаду духовної культури суспільства. Вони актуалізовані нагальними потребами часу та браком уваги до освітньої роботи з цього напряму в усіх ланках освіти й зокрема у дошкільній. Саме поняття духовність має складні, багатокомпонентні трактування філософського, психологічного, педагогічного спрямування. Оскільки духовний потенціал особистості проявляється через її духовні потреби та цінності (інтелектуальні, моральні

Емпатія - соціально позитивне якість особистості, вона підтримується суспільними нормами життя, але може мати індивідуальний, вибірковий характер, коли відгукуються на переживання НЕ будь-якого іншого людини, а тільки значимого. У зв'язку з цим стає абсолютно природним і той факт, що при наявності міжособистісної привабливості можна очікувати і більшу величину емпатії у всіх трьох її формах. атракція як механізм міжособистісного сприйняття являє собою пізнання іншої людини, засноване на формуванні стійкого позитивного почуття до нього. В цьому випадку розуміння партнера по взаємодії виник