18 українська школа славістів про слов янський етногенез.

18 українська школа славістів про слов янський етногенез.

Етногенез слов´ян. В історичній науці однією з центральних є проблема походження народу (етногенез). її розв´язання дає змогу з´ясувати ареал зародження етносу, джерела його культури, мови, особливості свідомості. Тобто саме ті глибинні чинники, без яких неможливо уявити рух народу в просторі та часі. Визначення місця історичної прабатьківщини слов´ян — перша ланка в процесі відновлення родоводу української нації, ключ до розуміння вітчизняної історії. Одну з перших спроб вирішити питання етногенезу слов´ян зробив легендарний літописець Нестор. У «Повісті минулих літ» він писав: «По довгих же

Вот, как известный украинский археолог-славист Денис Никодимович Козак характеризует современную историографию проблемы славянского этногенеза в археологии ( Венеды. Киев, 2008 . С. 11-12): Сьогодні визначилися три основні напрямки у пошуках джерел ранньословянської культури, можна говорити…  18 июн, 2011 @ 21:06 Д.Н. Козак о современном этапе изучения славянского этногенеза. About this Entry. sverc

У питанні про походження сучасних слов'янських народів, які населяють простори Центральної та Південно-Східної Європи, варто виділити кілька вузлових проблем, навколо яких протягом уже досить тривалого часу точаться бурхливі дискусії не тільки серед істориків, а й серед фахівців інших галузей науки, причетних до вивчення витоків формування етносів.  Етногенез - це сукупність історичних явищ і процесів, які супроводжують всі етапи  Процес етногенезу давніх слов'ян характеризується низкою важливих ознак: Насамперед - це наявність певної території, яку займає даний етнос, з обов'язковим урахуванням того, що в майбутньому ареал розселення тих чи інших племен обов'язково змінюватиметься.

Етногенез (походження народів) слов’ян – питання доволі дискусійне. Історична наука накопичила дуже багато концепцій походження слов’ян, які дуже часто протилежні одна одній. Такий стан речей зумовлений браком джерел та значною політизацією питання.  Перший, хто звернув увагу на проблему походження слов’ян, був Нестор Літописец. Який вважав прабатьківщиною слов’ян басейн Дунаю – сучасну Угорщину, звідки потім слов’яни емігрували на землі сучасних південних, східних та західних слов’ян. Не дарма в українському фольклорі роль великої ріки, відіграє не Дніпро, а саме Дунай. Нестора Літописця вважають засновником Дунайської концепції походження слов’ян.

Значний внесок у вивчення слов’янського етногенезу зробило мовознавство. Пошуки витоків слов’янства і розвитку праслов’янської мови були розпочаті лінґвістами у XIX ст. Узагалі, мова — надійна ознака всякої етнічної спільності, однак лінґвістика вивчає глоттогенез, а він далеко не тотожний етногенезові. Мовознавству бракує просторової й хронологічної визначеності. Антропологія вивчає антропогенез, що він часто зовсім не відповідає етномовним процесам.

Припятско-среднеднепровскую прародину славян попытался аргументировать известный филолог-славист М. Фасмер 18. Им были проанализированы лингвистические и топонимические данные. Языковые материалы дали основания говорить, что ближайшими соседями праславян были балты и иранцы, причем последние этносы были разделены славянской территорией, а балты, в свою очередь, разграничивали славян и финнов. Древние языковые контакты славян с германцами и кельтами при этом отрицались. Анализ водных названий западноевропейских земель выявил древние ареалы кельтов, германцев, иллирийцев и фракийцев, после чего

Проблема слов’янського етногенезу та ролі і місця України в цьому процесі є чи не найбільш складною і заплутаною в етнологічній та історичній науках. Над її вирішенням працювало багато поколінь вітчизняних і зарубіжних дослідників. При висвітленні цього питання ми передусім намагалися творчо проаналізувати теоретичні положення, викладені у працях М. Артамонова, В. Барана, М. Брайчевського, І. Вернера, М. Грушевського, В. Даниленка, Я. Ісаєвича, Д. Зеленіна, Т. Лер-Сплавінського, Д. Козака, Ю. Костшевського, А. Кримського, Г. Ловмянського, Є. Максимова, М. Максимовича, Л. Нідерле, Ю. Павленка,

Розкриваються особливості слов’янського етногенезу, процесу виникнення, становлення, розвитку та занепаду феодальних слов’янських держав. Показується становище слов’янських народів у період німецького, османського, австрійського та російського поневолення. Значна увага приділяється дослідженню національно-визвольних рухів слов’янських народів, їх боротьби за відновлення своєї національної незалежності й державності. Загрузить с turbo.to. Категория: КНИГИ » ИСТОРИЯ.

Вівторок - укр, Wtorek - польс. Даже польский вариант указывает на происхождение от пра-славянского vtorŭ - второй. Сахар Нам вдруг пытаются сказать, что белорусский цукар и русский сахар это разные слова. Но это слово - заимствовано.  Aмериканский славист Хорас Лант предложил праформу *slověnji со значением «группа (племя) под предводительством Словена». Имя Словѣнъ (ран. праслав. *slow-ēn-as) происходит от праслав. *slow- (< пра-и.-е. *ḱleu̯-) и адъективного суффикса -ēn-, таким образом имя значит «овеянный славой, славный». Из экзотических версий можно упомянуть "рабскую" версию, по которой слово "славяне" восходит к слову со значением "раб".

Етногенеза й культурогенеза в їхній історичній давнині дають достатньо підстав в ідентифікації передусім раритетних культур слов´янства. Отже слов´янознавство — не просто поєднання в конгломераті знань про окремі явища історії й культури, а система, в якій домінує пізнання спільних начал слов´янства, його історичних і культурних зв´язків у власному суспільному середовищі, а також взаємовідносин з іншими народами.

Слов'яни. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.  Назва має топонімічне походження; можливо, це назва одного зі слов'янських племен, що згодом поширилась на всі народи (нижче наведено конкретні племінні етноніми на слов-). Конкретний топонім надійно ототожнити не вдається, ймовірно, це назва річки; порівняйте Славутич (Дніпро), Случ, сюди ж польські назви річок Sława, Sławica, сербське Славница.  Цей етнонім як племінний закріпився в ході етногенезу словаків (трохи із іншим суфіксом), словенців, словінців.

^ ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ Тема 1. Етногенез слов’ян. Перші державні утворення у західних слов’ян. Проблема локалізації прабатьківщини слов’ян. Суспільний устрій давніх слов’ян за даними письмових джерел та археології. Перші держави у західних слов’ян (Держава Само, Великоморавська держава). Діяльність Кирила та Мефодія. Джерела.

Разделы с ресурсами Интернет об этногенезе и прародине древних славян: Энциклопедические обзоры историков-славистов. Порталы и сборники статей об истории славян. Научные статьи об этногенезе и прародине славян. Любительские статьи по славистике. Также смотрите историю восточных славян. Энциклопедические обзоры историков-славистов. Этногенез славян. (Материал из Википедии). Древние славяне.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Вступ до слов’янської філології» є виховання мовної особистості, носія національної духовності, шанувальника рідної та інших слов’янських культур. Такий підхід спрямовує на більш свідоме ставлення студентської молоді до розгляду питань про особливості світогляду, історії, культури, характеру українців, інших слов’янських народів. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: – термінологію, систему основних понять курсу; – теорії походження слов’ян та їх мов; – класифікацію слов’янських мов; – основні мовні процеси праслов’ян

Деятельность ученых-славистов в советский период. В первые годы советской власти, точнее в 20-е годы, зародилась и почти на три десятилетия заняла господствующее место в области изучения этногенеза народов Восточной Европы этнолингвистическая концепция Н.Я. Марра. Ни сам Марр Н.Я., ни его ближайшие ученики не создали монографического изложения процесса славянской этногонии. Концепция школы Н.Я. Марра в области этнославянского этногенеза представлена в серии работ, посвященных протоисторическим судьбам Восточной Европы. Его работы, непосредственно затрагивающие проблему восточнославянского этно

Первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Східні слов'яни в VI—XI ст. Етногенез слов'ян. В історичній науці однією з центральних є проблема походження народу (етногенез). Її вирішення дає змогу з'ясувати ареал зародження етносу, джерела його культури, мови, особливості свідомості. Тобто саме ті глибинні чинники, без яких неможливо уявити рух народу в просторі та часі. Визначення місця історичної прабатьківщини слов'ян — перша ланка в процесі відновлення родоводу української нації, ключ до розуміння вітчизняної історії. Одну з перших спроб вирішит

Оригінальну теорію слов’янського етногенезу розробив А. А. Шахматов, яка потім і визначила на довгий час, становлення поглядів істориків-славістів радянського часу. Він стверджував, що в басейні Балтійського моря жили стародавні індоєвропейці, які в I тис. до н.е. стали розселяться і врешті-решт у Східній Прибалтиці залишилися балто-слов’яни.  Батьківщина венедів, як описав її давноьримський історик Тацит, охоплює простори від східних Карпат до Верхнього Придніпров’я. Кінець венедському етапу розвитку слов’янства поклало Велике переселення народів. Слід зауважити, що слов’янський народ вважається в історії порівняно молодим. Під власним ім’ям вони вперше згадуються в письмових джерелах лише з 6 століття.