вікові особливості розвитку звукової культури мовлення у старших дошкільників

вікові особливості розвитку звукової культури мовлення у старших дошкільників

Виховання звукової культури мовлення. Аксиологическое (ціннісне) визначення культури. Антропологічна структура культури.  Ці особливості притаманні переважно молодшим дошкільнятам, в старшому ж дошкільному віці вони зустрічаються значно рідше. Недоліки звукової культури мовлення несприятливо позначаються на особистості дитини: він стає замкнутим, різким, непосидючим, у нього падає допитливість, може виникнути розумове відставання, а згодом і неуспішність в школі. Особливо важливо чисте звуковимову, так як правильно чутний і вимовний звук - основа навчання грамоті, правильної письмової мови. Завдання і зміст роботи по вихованню звукової культури мовлення.

Отже, діти старшого дошкільного віку досягають високого рівня розвитку звукової культури мовлення. На сьомому році життя діти правильно вимовляють усі звуки рідної мови, вміють користуватися силою голосу, інтонаційними засобами виразності, адекватно змінювати темп мовлення.  Рухливі ігри зі словами та звуками для дітей старшого віку мають свої особливості. Діти паралельно виконують два завдання: рухаються (ловлять, бігають, водять хоровод) і промовляють слова, звуки, їхню увагу насамперед привертають рухи, а звуки вони промовляють механічно, іноді й зовсім забуваючи про них.

Курсова робота Виховання звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку. ПЛАН РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади виховання звукової культури мовлення дітей. Лінгвістичний та лінгводидактичний аспекти дослідження. 1.2. Закономірності становлення звукової культури мовлення у дітей. 1.3. Дидактична гра як засіб формування звукової культури мовлення.  Звуки не є фонемами, оскільки фонема не може утримувати жодної фонологічно несуттєвої ознаки, що для звука мови є фактично неминуче. Конкретні звуки, які ми чуємо в мовленні, з погляду М.С.Трубецького, є лише "матеріальними символами фонем". Звуковий потік у мовленні символізує певний фонемний ряд.

Критерії розвитку звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку: Ступінь сформованості орфоепічної правильності мовлення з показниками: правильна артикуляція звуків, чітка дикція, правильна вимова звука в слові та словосполученні; міра розвитку фонематичниого слуху з показниками: диференціація схожих звуків на слух, правильне відтворення звука, самостійне виправлення дитиною помилок звуковимови розрізняти і виділяти на слух голосні та приголосні звуки; ступінь сформованості інтонаційних засобів виразності з показниками: вміння адекватно до ситуації спілкування змінювати силу голос

Звукова культура мовлення дошкільників. 09.01.2018 admin. Важливим завданням мовного розвитку дітей є виховання звукової культури мови. Під звуковою культурою мови слід розуміти не лише правильну і чітку вимову всіх звуків рідної мови, правильний наголос, а й уміння користуватися силою голосу, правильний темп, інтонацію, виразність мови, мовне дихання та добрий фонематичний слух. Мова дітей дошкільного віку характерна неправильною вимовою звуків: «Кіска зловила миску» (кішка зловила мишку), «лямпочка», «тамвай» (лампочка, трамвай), «суба» (шуба). Це закономірне явище.  Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Щоб засвоїти звук, його слід правильно почути і відтворити.

На дошкільний вік припадає період посиленого росту організму дітей.  Враховуючи анатомо-фізіологічні й психічні особливості, що впливають на виховання звукової культури мовлення дітей (недостатня моторика мовленнєво-рухового апарату, неглибоке уривчасте дихання, недостатньо тонке слухове сприймання, легка збудливість, слабка і нестійка увага, велика емоційність, швидка втомлюваність, конкретність мислення, яскраво виражене наслідування мовлення), можна визначити загальні особливості звуковимови в усіх вікових групах - це швидке, нечітке й невиразне мовлення, тихий голос, неправильне дихання

Завдання виховання звукової культури мовлення висуваються у відповідності з основними аспектами поняття В«звукова культураВ». Зміст роботи будується на основі даних фонетики, орфоепії, мистецтва виразного читання, при цьому необхідно враховувати вікові особливості мови дітей. Можна виділити наступні завдання: 1. Формування правильної вимови звуків. Звук мови - мінімальна, нечленімих мовна одиниця.

Для мовлення дошкільнят характерним є словотворчість, яке виражає недостатній рівень оволодіння різноманітними граматичними формами рідної мови і в якому проявляються здібності дітей створювати неологізми. Виділяють три основних принципи, відповідно до яких діти утворюють нові слова  Триває мовленнєвий розвиток по лінії засвоєння звукової системи мови, що включає розвиток фонематичного сприйняття і оволодіння правильною вимовою звуків. У дошкільному віці діти починають усвідомлювати норми вимови, піклуватися про його правильності, у них формуються диференційовані звукові образи слів і окремих звуків.  Особливості розвитку мовлення дітей в дошкільному віці.

Любовь Кутыркина Формирование звуковой культуры речи у детей старшего дошкольного возраста. Уже с первого класса школа предъявляет к учащимся довольно высокие требования, и ребенок, впервые переступивший ее порог, должен отвечать этим требованиям. Без сформированных определенных навыков и умений первокласснику очень трудно будет войти в ритм работы современной школы и не отстать от товарищей по классу. Формирование полноценной учебной деятельности возможно лишь при достаточно высоком уровне развития речи, предполагающем определенную степень сформированности средств языка: произношения и различ

Старша група.Звукова культура мовлення у складі комплексного заняття. Завдання: 1. Зв'язне мовлення.  Фронтальні тематичні заняття з виховання звукової культури мовлення проводять один раз на квартал наприкінці місяця (четвертий тиждень) в усіх вікових групах. На тематичних заняттях обов'язково повторюється матеріал, який був опрацьований з дітьми на комплексних заняттях упродовж кварталу, та вирішуються нові завдання з виховання звукової культури мовлення залежно від програми вікової групи. Для прикладу наведемо тематичне заняття з виховання звукової культури мовлення у другій молодшій групі.

•§ 2. Старший дошкільний вік. •1. Поняття звукової культури мовлення. •§ 2. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах. •§ 3. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей.  У вихованні звукової культури мовлення використовують різноманітні прийоми та методи навчання. Серед прийомів навчання провідне місце посідають артикуляція звуків, імітація правильної звуковимо-ви, зразок мовлення вихователя, відображене та сумісне мовлення («Зроби так, як я», «Скажи так, як я», «Повтори за мною», «Давай скажемо разом»), доручення, ігрові прийоми.  Отже, вдало дібрані вихователем методи і прийоми забезпечують успіх у вихованні звукової культури мовлення у дітей.

Основи культури мовлення як засобу спілкування закладаються в сім'ї. Дитина повинна навчитися вільно користуватися рідною мовою в живому, безпосередньому спілкуванні з людьми, оволодіти усним мовленням. Враховуючи це, розглянемо основні напрями в роботі з розвитку мовлення у дітей дошкільного віку. Формування розмовного (діалогічного) мовлення.  У старшому віці у дітей формується здатність приймати участь у колективній бесіді, відповідати на питання коротко або більш розгорнуто, залежно від характеру питання. Розмовне мовлення дитини повинне бути виразним. Потрібно привчати її використовувати приказки, скоромовки.

Виховання звукової культури мовлення у дітей старшого дошкільного віку. Робота над звуковою культурою мови, над чистотою звучання дитячої мови – одне з найважливіших завдань в загальній системі роботи над рідною мовою в дошкільному віці. Розвиток граматично правильної зв’язної мови у дитини ґрунтується на оволодінні нею звуковою системою рідної мови, на вмінні правильно сприймати звуки мови і правильно їх вимовляти.  Недаремно розвиток мовлення, виховання звукової культури мовлення дітей на різних етапах навчання – одна з найсуттєвіших проблем сучасності.

Характеристика та психологічні особливості розвитку функцій мовлення в дошкільному віці. Методи і методики дослідження мовлення як складової виховного процесу.  Мовлення є свідченням мовної культури людини, її розумового й особистісного розвитку. Воно займає важливе місце в ряді психологічних механізмів різних видів і форм мовлення, процесу становлення і розвитку мовлення у дітей, психологічних основ педагогічного керівництва цим процесом привертає увагу багатьох психологів і повинно враховуватись у роботі вихователя.  Так, О.І. Нещерет виділяє дошкільний вік, до якого відносяться діти з 4 до 6/7 років. Інший варіант цієї проблеми у Т.Д. Кричковської: дошкільний вік – 3-6/7 років.

Рівень розвитку мови відображає рівень розвитку нації, її культури. «Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості…» як зазначає І.Огієнко. На думку Сухомлинського, рідна мова – це безцінне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління у покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Він образно називає рідну мову « невмирущим джерелом», з якого дитина черпає перші уявлення про довкілля.  Саме дошкільний виховний заклад покликаний сформувати в дітей інтерес до краси й мудрості живого слова, його значущості в житті людини. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема мовленнєвого розвитку дошкільників.

Питаннями розвитку зв'язного мовлення дошкільників займалися багато вчених-педагогів. Першим порушив цю проблему К.Д. Ушинський в кінці ХІХ століття. Проте найбільшого розквіту методика розвитку мовлення загалом і розвиток зв'язного мовлення зокрема досягли у другій половині ХХ століття.  У дітей старшого дошкільного віку зв'язне мовлення досягає досить високого рівня. Під час спілкування вони можуть давати точну, коротку або розгорнуту (залежно від ситуації) відповідь, зрозумілу для навколишніх людей.  Старша група має такі основні завдання: розвивати чуття рими