за часів відлиги виникло коло діячів культури що увійшло в історію під назвою

за часів відлиги виникло коло діячів культури що увійшло в історію під назвою

Відлига — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя. 60-ті pp. XX століття в СРСР були роками так званої хрущовської «відлиги». Це був період засудження «культу особи» Сталіна й деякої лібералізації радянського суспільства в 1956-1964 pp.  Поза законом залишились більшість жертв репресій 20 - початку 30-х рр., діячі ОУН-УПА та ін.

Хрущовська «відлига» - це період у радянській історії, що наступив після закінчення сталінської епохи. Тривала хрущовська відлига близько десяти років, з середини 50-х до.  Назва «Відлига» хрущовська епоха отримала на тій підставі, що з початком «царювання» нового генсека різко знизилася кількість репресій щодо «ворогів народу», та й «ворогів» цих стало менше; багато політв’язні були випущені з в’язниць. Тоталітарний режим при Хрущові став слабшати, також як і цензура; радянські громадяни отримали деяку свободу слова і творчості, результатом чого стало пожвавлення культурної діяльності.  Але це ще не все завоювання хрущовського часу. Масове будівництво «хрущовок». Цей пункт потрібно згадати в першу чергу.

«Відлига» — це назва періоду перебування М.Хрущова при владі в СРСР (1954-1964), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією і непослідовністю реформ. Волюнтаризм — соціально-політична діяльність, що характеризується суб’єктивними бажаннями, рішеннями окремих осіб чи груп осіб.  — поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби; — антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщині, Польщі, Чехословаччині)  19.Установіть відповідність між назвами періодів в історії України та поняттями й термінами, які потрібно використовувати, арактеризуючи їх. 1. Радянська модернізація (1929 – 1938 рр.)

Лібералізація суспільно-політичного життя Термін "відлига" означає потепління у політичному житті країни, свіжий вітер перемін після лютих морозів сталінської доби. Він почав' уживатися в політичному лексиконі з легкої руки відомого письменника Іллі Еренбурга, який цим словом назвав своіо повість, опубліковану в 1955 р. Згодом "відлигою" почали називати епоху, пов'язану з перебуванням при владі М. Хрущова. Після XX з'їзду КПРС в СРСР сталися значні зміни в суспільно-політичному житті, цей процес іще називають"процесом десталінізації. У широкому розумінні

Багато суперечностей зазнала культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської «відлиги». У цей період було перевидано «Словник української мови» Грінченка.  Головним наслідком «відлиги» стало формування генерації молодих українських письменників, поетів, публіцистів, критиків, художників. Вони увійшли в історію як «шістдесятники», серед них - Іван Драч, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Дзюба, Іван Світличний, Валентин Мороз, Євген Сверстюк, Євген Гуцаю, Алла Горська, брати Горині та багато інших. Вони прагнули відновити втрачену національну традицію, боролися усіма доступними засобами проти тоталітарної системи, чинили їй інтелектуальний опір.

Хрущовська «відлига» - СРСР. НОВІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ - всесвітня історія 11 клас - Т.В. Ладиченко - Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень).  Термін «відлига» означав потепління в політичному житті країни, «свіжий вітер перемін після лютих морозів сталінщини». Його започаткував відомий російський письменник І. Еренбург, який назвав так свою повість, опубліковану в 1955 р. Згодом «відлигою» почали називати період, пов’язаний із перебуванням при владі М. Хрущова.  Для М. Хрущова організували турне через усі Сполучені Штати, під час якого він показав свою імпульсивну вдачу, переходячи від жартів до погроз. Напосівся на профспілкових керівників.

Ці часи дістали назву «відлиги». «Відлига» була викликана не лише особистим бажанням Хрущова чи збігом обставин. Змін вимагало життя.  Це був період найбільшого піднесення в історії колгоспно-радгоспного виробництва в СРСР. Валова продукція сільського господарства за 1954-1958 pp. порівняно з попередньою п'ятирічкою зросла на 35,3%. Але, починаючи з 1958 p., yсільськогосподарському виробництві почався спад. У чому ж були його причини? Певна децентралізація командної системи не означала ні її знищення, ні її усунення від управління господарством.  Саме за часів Хрущова запущено у космос перший супутник (1957) та виведено на орбіту першого космонавта (1961). Це був серйозний виклик Заходу.

Епоха “відлиги” Відли га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950 -х р. — початок 1960 -х р. ) У 1956 р. на ХХ з’їзді партії М. Хрущов виголосив одну з найдраматичніших у радянській історії промов. Ця промова стала сигналом до десталінізації. За нею почали відбуватися помітні позитивні зміни в житті країни. Було ослаблено ідеологічні настанови, що стали початком “відлиги” в культурному житті. Вираз “хрущовська відлига” пов’язана з назвою повісті Іллі Еренбурга “Відлига”. Пізніше Микита Хрущов прокоментував цю назву: “Поняття про якусь

Презентація з всесвітньої історії, присвячена основним аспектам розвитку СРСР у роки повоєнної відбудови та хрущовської "відлиги".  У роки “відлиги” виникло коло діячів культури, що увійшло в історію під назвою:культури, що увійшло в історію під назвою: А) “шістдесятники”;А) “шістдесятники”; Б) “Гельсінська група”;Б) “Гельсінська група”; В) космополіти.В) космополіти. 21. 3. Усунення М. Хрущова від влади було3. Усунення М. Хрущова від влади було викликано…викликано…

Національно-культурне відродження в роки хрущовської «відлиги». Період хрущовської «відлиги» мав велике значення для всіх сфер культурного життя УРСР. Відхід від сталінізму сприяв послабленню цензури, реабілітації відомих письменників і митців (В. Чумака, З. Тулуб, Г. Косинки, Б. Антоненка-Давидовича, О. Ковіньки та ін.), скасуванню в галузі культури низки партійних постанов 1940-х pp. (у травні 1958 р. ЦК КПРС видав постанову, в якій визнавав неправильною оцінку опери К. Данькевича «Богдан Хмельницький»), розширенню рамок для творчої та наукової діяльності

ВІДЛИГА. Смерть Сталіна відкрила нову добу в радянській історії. Виснажливий, марнотратний, нераціональний метод правління за допомогою терору та примусу не можна було застосовувати протягом необмеженого часу. До змін прагнула навіть радянська верхівка.  Володимир Семичастний обійняв пост голови союзного КДБ, а чотири українці — Олексій Кириченко, Микола Підгорний, Дмитро Полянський та Петро Шелест — увійшли в одинадцятку Політбюро ЦК КПРС — найвищого органу влади в СРСР.  У 1957 р. українські історики дістали дозвіл заснувати власний часопис під назвою «Український історичний журнал».  На деякий час письменники, поети та інші діячі культури дістали ширший простір для самовираження.

Три десятиріччя після смерті Сталіна можна поділити на два періоди, що мають суттєві відмінності між собою. Якщо перший (його називають “відлигою”) був спробою хоч частково реформувати тоталітарну радянську систему, то другий став часом політичної до ідеологічної реакції, прогресуючого занепаду та розкладу радянської системи. Нас цікавить саме період “відлиги” з його змінами суспільно-політичного та культурного ладу. Перебуваючи протягом більш, ніж чверті століття під тоталітарним контролем, радянське суспільство, а разом з ним і Україна з інтересом та ентузіазмом сприйняли початок реформації.

До президії увійшов попередній склад, включаючи найбільш послідовних супротивників Першого Секретаря – Л. Каганович, Г. Маленков, В. Молотов. Проте ЦК КПРС істотно розширився і вже наполовину складався з людей, зобов’язаних своєю кар’єрою М.Хрущову.  Під час 50-х років українська політична еліта не турбувалася про своє укорінення в народі. Тоталітарний режим, що породив її, спирався на вимурований у 30-х роках власний соціально-економічний фундамент і був цілком стабільний.  Навпаки, політичні діячі українського походження відіграли значну роль в усуненні вождя від влади. М.Хрущов завжди виявляв самовпевненість і невміння прислухатися до чужих думок.

Багато суперечностей зазнала культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської «відлиги». Процес реабілітації торкнувся тільки репресованих діячів більшовицької партії. Про реабілітацію українських небільшовицьких політичних та культурних діячів не йшлося. Разом з тим було перевидано «Словник української мови» Б. Грінченка.  У відповідь на утиски збоку влади в колі шістдесятників почала створюватись і поширюватись література самвидаву: публіцистика І. Дзюби, стаття В. Яременка «Українська освіта в шовіністичному зашморгу», книжка С. Русової «Мої спомини» та ін.  Творчість Еммануїла Миська – окрема сторінка в історії українського мистецтва та львівської скульптурної школи.