церква та монастирі на західноукраїнських галичина волинь землях в хі хіі ст

церква та монастирі на західноукраїнських галичина волинь землях в хі хіі ст

У середині XII ст. у Волинському князівств започаткована місцева династія. Її родоначальником став Ізяслав Мстиславович, онук Володимира Мономаха.  Посередині града розміщували княжу палату, будинки бояр, церкви, монастирі.  До улюблених ювелірних технік на Русі належить скань, або філігрань,особливо поширена в ХІ–ХІІІ ст. Відомі два її різновиди – зі щільно зсуканого золотого, срібного або мідного тоненького дроту, сплющеного молотком, викладали узор; використовували розтягнутий дріт, яким викладали орнамент. Дріт закріплювався на поверхні виробу припаюванням.  Виникали осередки іконописання й на західноукраїнських землях.

Монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії у Підгірцях на Львівщині розмістився на горі, на якій колись був княжий град. Про нього згадується у “Слові о полку Ігоревім”.  У цитаті маємо фрагмент опису боротьби князя Данила Романовича за Галичину, де союзником його виступає белзький князь Олександр Всеволодович.  ХІ – перша третина ХІІ ст. і друга третина ХІІ – середина ХІІІ ст. Причому обидва періоди різняться не тільки змінами у матеріальній культурі (вдосконалення виробництва кераміки, заміна заглиблених жител наземними, пічок-кам’янок – глинобитними, поява вуличної забудови тощо), але й духовній – переходом від язичництва до християнства.

1.2. Волинь в інтеграційному процесі Руської землі на рубежі ХІІ - ХІІІ ст….16. 1.3. Волинська земля в часи правління Данила Галицького та його наступників…..36. Розділ ІІ.  Об'єктом дипломної роботи є політичний, економічний та культурний розвиток Волинської землі у складі Галицько-Волинського князівства. Обидві землі, Волинська і Галицька, складалися протягом двох-трьох століть і остаточно оформилися, як удільні землі на протязі ХІІ ст. Предмет і завдання дослідження полягають у тому, щоб прослідкувати розвиток політичних процесів на Волині, які впливали на об'єднавчі тенденції.

На західноукраїнських землях, що входили головним чином до складу Австро-Угорщини, розвивалися процеси, характерні і для інших країн тодішньої Європи. Мова йде насамперед про інтенсивний розвиток ринкових, капіталістичних відносин. Разом із тим тут були і свої особливості. На початку XX ст. провідне становище у промисловості Східної Галичини, Буковини, Закарпаття посідали великі промислові об'єднання. У Галичині на 1903 р. налічувалося 24 акціонерних об'єднання, а в 1912 р. їх уже було ЗО. На Закарпатті діяло дев'ять промислових акціонерних товариств. Динамізувався процес концен

лынской земли была чертой между Волынской и Галицкой землями. Естественной чертой между обеими землями, то есть между ареалом хорватских и волынских племен, был водораздел бассейнов Западного Буга и Припяти с бассейнами Сана и Днестра. Граница начиналась от Любачева и верхнего течения речек Любачивка и Рать.  Смежные земли в верховьях Иквы, Вилии и Горыни с городами Изяслав Волынский (первая половина Х! в., в верхнем течении Горыни, теперь г. Изяслав), Шумск (1149, на правом берегу р. Кумы между с. Бриков и Онишковцы Шумского р-на), Тихомль (1152, в верхнем течении Горыни, ныне с. Тихомль Белогорского р-на Хмельницкой обл.) и Гнойница (1152, ныне с.

Сільське господарство на Волині в епоху Галицько-Волинської Русі залишалося головною галуззю виробництва. Як свідчать писемні джерела, культивувалися пшениця, жито, ячмінь, просо.  В ХІІ - ХІV ст. на території Волині панувала двопільна і особливо трипільна система землеробства. При цій системі відновлення родючості і грунту стало регулюватися.  Тваринництво відігравало в сільському господарстві західноукраїнських земель другорядну роль. Досить поширеним було полювання на диких тварин (турів, зубрів, куниць, бобрів, білок та ін.), шкури і хутро яких високо цінилися. В літописі часто згадуються коні.  Нерідко тут же розташовувалися церкви, монастирі, єпископський двір та кафедральний собор.

лынской земли была чертой между Волынской и Галицкой землями. Естественной чертой между обеими землями, то есть между ареалом хорватских и волынских племен, был водораздел бассейнов Западного Буга и Припяти с бассейнами Сана и Днестра. Граница начиналась от Любачева и верхнего течения речек Любачивка и Рать.  Смежные земли в верховьях Иквы, Вилии и Горыни с городами Изяслав Волынский (первая половина Х! в., в верхнем течении Горыни, теперь г. Изяслав), Шумск (1149, на правом берегу р. Кумы между с. Бриков и Онишковцы Шумского р-на), Тихомль (1152, в верхнем течении Горыни, ныне с. Тихомль Белогорского р-на Хмельницкой обл.) и Гнойница (1152, ныне с.

Сільське господарство на Волині в епоху Галицько-Волинської Русі залишалося головною галуззю виробництва. Як свідчать писемні джерела, культивувалися пшениця, жито, ячмінь, просо.  В ХІІ - ХІV ст. на території Волині панувала двопільна і особливо трипільна система землеробства. При цій системі відновлення родючості і грунту стало регулюватися.  Тваринництво відігравало в сільському господарстві західноукраїнських земель другорядну роль. Досить поширеним було полювання на диких тварин (турів, зубрів, куниць, бобрів, білок та ін.), шкури і хутро яких високо цінилися. В літописі часто згадуються коні.  Нерідко тут же розташовувалися церкви, монастирі, єпископський двір та кафедральний собор.

ХХ ст. суспільно-політичний устрій Галицько-Волинської держави постає як феодальний, суспільство поділене на антагоністичні класи.  В Галицькій землі протягом ХІІ-середини ХІІІ ст. боярське землеволодіння в усіх випадках було безумовним, вотчинним, алодіальним, в той час, як на Волині переважало службове землеволодіння. Боярські землеволодіння були розпорошені у різних волостях, князівствах (боярський рід Кормильчичів у Сіверщині, чернігівські бояри у Коломийській волості) чи навіть державах (в Угорщині - Володислав Кормильчич, Судислав Бернатович, Младик).  В Галицькій землі, на відміну від Волині, система взаємин між князями та боярством

У першій половині ХІІ ст. на українських землях існувало п’ять удільних князівств — Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Київське князівство розташовувалося на Середній Наддніпрянщині. У князівстві існувало близь- ко 80 міст, серед них — Канів, Черкаси, Житомир, Овруч, Вишгород. Столицею князівства був Київ, який залишався економічним, політичним, культурним і релігійним центром Русі.  Економічний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави характеризувався пануван- ням натурального господарства, у якому виробництво було спрямовано на власне споживання, а не на продаж.

Західні землі Галичини та Волині плідно досліджують також археологи із Кракова, Варшави, Любліна, Ряшева, Перемишля та Замостя. Щороку у різних видавництвах по обидва боки україн- сько-польського кордону з'являються десятки збірників статей та окремі монографії, які висвітлюють успіхи у вивченні архе­ ологічної спадщини краю.  Терський С.В. Дослідження та колекціонування сгарожитностей Галицько-Волинської держави у Галичині у XIX ст. / С.В. Терський / / Археологічні дослідження Львівського університету. — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2005. —Вип.

1.2. Волинь в інтеграційному процесі Руської землі на рубежі ХІІ – ХІІІ ст….16. 1.3. Волинська земля в часи правління Данила Галицького та його наступників…..36. Розділ ІІ.  Об’єктом дипломної роботи є політичний, економічний та культурний розвиток Волинської землі у складі Галицько-Волинського князівства. Обидві землі, Волинська і Галицька, складалися протягом двох-трьох століть і остаточно оформилися, як удільні землі на протязі ХІІ ст. Предмет і завдання дослідження полягають у тому, щоб прослідкувати розвиток політичних процесів на Волині, які впливали на об’єднавчі тенденції.

Узявши собі Галичину, Данило віддав братові Васильку Волинь. Попри такий поділ, обидва князівства продовжували існувати як єдине ціле під зверхністю старшого князя Данила. Воєнні успіхи й піднесення Галицько-Волинського князівства не могли не викликати занепокоєння в Орді. Незабаром після перемоги під Ярославом Данило був викликаний до столиці орди Сараю, де, визнавши зверхність хана, отримав ярлик на князювання. Завдяки мудрій державній політиці Данило зумів уберегти свою державу від знищення монголо-татарами. Більш того, фактично він перебрав на себе ті виключні повноваження, що раніше належ

Отже, західноукраїнські землі, Галичина і Волинь, за перших князів належали до Києва. Коли ж після смерті Ярослава Україна поділилася на князівства, над Бугом виникло Волинське князівство з столицею у Володимирі, а над Дністром - Галицьке князівство. Спочатку сильніша була Галичина.  Князь Роман злучив Галичину і Волинь в одну Галицько-Волинську державу. Галицько-Волинське князівство, не дивлячись на сильне наслідування культури Київської Русі, встигло за період свого існування залишити свої особливі риси в мистецтві, архітектурі, усній та письмовій творчості тощо.  Це оповідання можна вважати одним з перших художніх творів, що виник в ХІ столітті на території Галичини.